У кожного своя доля
І свій шлях широкий…
Т.Г.Шевченко
Питання про те, чи можуть працювати у спецшколах для
дітей з вадами слуху нечуючі вчителі , вважається спірним.
Але у колективу нашого навчального закладу не виникає ніякого сумніву щодо
того,що глухі педагоги нарівні з чуючими
можуть успішно виконувати свої обов’язки.
Педагоги , які працюють у «Джерелі», своєю сумлінною
працею доводять, що нечуючі люди можуть бути справжніми вчителями і
наставниками.
Багато років спостерігаємо, з якою особливою повагою учні з
ураженим слухом ставляться до наших нечуючих педагогів Стомаченко Ірини Дмитрівни і
Чепурненка Дмитра Леонідовича . Ще б пак , самі нечуючі, а – вчителі!
Це підносить їх у дитячих очах, і вони мають на глухих
дітей великий виховний вплив.
Дехто з вихователів, недосконало володіючи жестовою мовою, не може справитись з учнем- задирою або непослухом. І тоді , звертається до Ірини Дмитрівни або Дмитра Леонідовича за допомогою або порадою.

І завжди після таких виховних уроків юнаки змінюються на
краще.

Ірина Дмитрівна Стомаченко все життя пов’язала з навчанням нечуючих дівчат швейній справі.
Багато хто з її учениць стали справжніми майстрами своєї
справи - Волкова Олена, Зирянова Марина, Кошель Наталія, Новік Юлія, Саприкіна
Марина, Віндюшева Валентина.

І Дмитро
Леонідович і Ірина Дмитрівна сприймають негаразди вихованців як свої власні. До
них ідуть нечуючі юнаки і дівчата зі
своїми турботами, радощами і невдачами, тому що свято вірять-вони вчасно
протягнуть руку допомоги, не дадуть впасти духом, висловлять мудру пораду.
Колеги-однодумці впевнені: Дмитро Леонідович і Ірина Дмитрівна завжди
можуть бути прикладом для наслідування молоді, їх наставниками на життєвому
шляху.