Вшанування пам'яті

великого Каменяра

Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох,

Мій поклик—праця, щастя і  свобода ...

( Іван Франко )

… Високе чоло, сірі , трохи холоднуваті очі, скромно одягнений, він тихий і непомітний. А як почнеш читати його твори, дивуєшься, як ця невисока фігура росте й росте перед тобою. Стає тепло і ясно від світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об камінь.

Так , ми любимо Франка, ми розуміємось в його патріотичній прозі та романтичній поезії, адже він-реаліст високої проби!

Захоплюючі розповіді про всесвітньо знаного поета, прозаїка, драматурга, перекладача, видатного вченого, номінанта Нобелівської премії, легкі, ніжні вірші, з широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, звучали 8 вересня у шкільній залі, яка зібрала щирих шанувальників творчості великого Каменяра.

Окрилені любов’ю до творчості ювіляра, школярі, можливо, замисляться над сенсом власного життя та перевірять свої мрії, випробувавши свій характер і долю.